Стоп-лос

Стоп-лос (у перекладі з англійської «зупинити втрати») - це широко поширений наказ, основне призначення якого - обмежити можливі втрати у випадках руху ринку не на користь трейдера.

Стоп-лос виставляється виключно на відкритих позиціях. Коли ситуація починає розвиватися в збитковому для трейдера напрямку, і ціна досягає рівня стоп-лос, угода автоматично закривається. Таким чином, за допомогою наказу стоп-лос трейдер має можливість контролювати свої збитки, і, в разі невдало відкритих позицій, зберегти хоча б частину свого капіталу.

Якщо ж трейдер не встановлює стоп-лос, його позиція закривається брокером, коли сума збитків сягає суми депозиту.

Існує три основних види стоп-лосів: фіксовані стопи, ковзаючі стопи і комбіновані стопи.

Фіксовані стоп-лоси ставляться при відкритті позицій і аж до закриття угоди не переставляються. Ковзні стоп-лоси, навпаки, постійно пересуваються в залежності від напрямку розвитку цінового руху. По-іншому ковзаючі стопи називаються трейлінг-стопами, які можуть виконувати функцію переміщення як вручну, так і автоматично, орієнтуючись на задані трейдером параметри.

Між трейдерами постійно ведуться жваві суперечки на тему необхідності стоп-лосів. Одні вважають, що стоп-лос повинен стати обов'язковою умовою торгівлі, аргументуючи свою позицію можливістю стопів уберегти від втрати всіх наявних засобів. Адже якщо ціна стрімко рухається у бік, протилежний прогнозованому, вчасно не закрита угода обов'язково призведе до значних збитків. Однак противники стоп-лосів стверджують, що він здатний обмежити не тільки збитки, але і прибуток. Так як ціновий рух найчастіше непередбачуваний і парадоксальний, він може йти відповідно до припущень трейдера, але з періодичними стрибками, «зачіпаючи» при цьому лінію встановленого стоп-лоса. У такому випадку, позиція виявляється закритою в мінус, у той час як була можливість вдалого завершення операції.

Як правило, рішення про використання стоп-лоса засноване на індивідуальній стратегії кожного окремо взятого трейдера. Це говорить про те, що однозначної думки щодо необхідності установки обмежень на втрати завідомо не існує.