Аналітики Goldman Sachs наприкінці березня 2026 року представили доповідь, що підтверджує виняткову стійкість економіки Китаю до нинішньої нафтової кризи. У той час як блокада Ормузької протоки та конфлікт в Ірані можуть відібрати у ВВП США до 0,4%, китайська економіка сповільниться лише на символічні 0,2%. Фундаментом такої стабільності стала своєчасна та масштабна трансформація енергетичного балансу усієї країни.

На початок 2026 року Пекін суттєво знизив залежність від викопного палива: на сиру нафту та ЗПГ тепер припадає лише 28% первинного енергоспоживання. Вражаючі 40% електроенергії генеруються з відновлюваних джерел, що надійно захищає промисловий сектор від цінових шоків ринку вуглеводнів. Це дозволяє Китаю зберігати конкурентоспроможність свого виробництва навіть за умов жорсткої глобальної нестабільності.

Другим ешелоном захисту є безпрецедентні стратегічні резерви. Накопичених запасів нафти КНР вистачить на 110 днів автономного функціонування. Для порівняння, можливості США у цьому питанні зараз майже вп'ятеро скромніші, оскільки американські резерви були критично виснажені у березні 2026 року задля стримування цін на заправках. Це створює величезний розрив у енергетичній безпеці двох наддержав.

Зрештою, Пекін збудував невразливу систему логістики. КНР спирається на прямі трубопровідні постачання з Росії та північні маршрути, а імпорт з Австралії та Малайзії йде в обхід небезпечних зон. Така диверсифікація у поєднанні зі структурними реформами робить китайські активи (A-shares) «тихою гаванню» для інвесторів. Поки світові індекси падають через загрозу стагфляції, ринок Китаю демонструє впевнену динаміку.